Один з найочікуваніших серіалів 2019 року вийшов минулої п’ятниці ексклюзивом на платформі Netflix. Глядачам доступні одразу всі 8 епізодів першого сезону, й автори ще до офіційного релізу заявили, що зупинятись вони не планують. Зйомки другого сезону розпочнуться вже у наступному році. Проте другий сезон добереться до екранів глядачів аж у 2021.
Якщо ви слідкували за серіалом так само пильно, як і я — сміливо пропускайте наступні кілька абзаців. Вони написані для тих, хто бачить чи чує про Відьмака вперше. Отже, для початку невеликий екскурс в події минулих двох років.
Екскурс в історію
Одразу після анонсу у травні 2017, серіал був на слуху не тільки у фанатів однойменної книги та комп’ютерної забавки, а й у прихильників прихильниць головного актора Генрі Кевілла. 36-річний британський актор здобув свою всесвітню популярність, зігравши Супермена у фільмах «Людина зі сталі» та «Бетмен проти Супермена».
Спочатку автори серіалу всерйоз не розглядали Генрі на роль головного героя. Але актор буквально напросився на неї, завітавши до офісу Netflix! Не знаю, чи то Лорен Гіссріч (шоу-раннер серіалу) не змогла встояти перед магією британця, чи то інших кандидатів вони не знайшли, але роль Ґеральта таки дісталась Кевіллу.
У вересні 2018 році Netflix заявила про це публічно, а через місяць представила решту акторського складу. Зокрема, роль Йеннефер дісталась Ані Чалотрі, Трісс — Анні Шаффер, а Цірі — Фреї Аллен. Повний перелік головних акторів представлений нижче:
В тому ж місяці (жовтні 2018 року) розпочались зйомки першого сезону серіалу в Угорщині, продовжились на Канарських островах та закінчились в травні 2019 у польському замку Огродзінець.
Задовго до виходу трейлеру, фанати Відьмака почали активно критикувати авторів серіалу за підбір акторів. Йеннефер сподобалась не всім, а Трісс так взагалі викликала шквал критики — вона була геть не схожа на героїню комп’ютерної гри. Деякі коментатори вдались до зовсім расистських жартів та обурювались наявністю навіть темно-шкірих рицарів, азіатів та інших національнестей у істинно біло-європейській середньовічному безіменного контенті, де відбувались події оригінальної книги.
Від себе хочу додати, що книги Сапковського я не читав, але як і решту геймерів, із задоволенням пройшов наявні три частини комп’ютерної гри від CD Projekt Red. Генрі Кевілл, як виявилось пізніше, теж був затятим ПК-геймером та добре знайомий з грою. А для кращого входження в образ головного героя, він навіть прочитав всі книги від Анджея Сапковського!
Перша реакція була досить неоднозначною
З однієї сторони, шанувальники були в захваті. Ті щасливчики, що ознайомились з серіалом ще на допрем’єрному показі, писали в мережі найтепліші відгуки. Про це ми писали раніше. Їх думка співпала з рештою глядачів в день прем’єри 20 грудня — рейтинг серіалу на IMDB залишається надзвичайно високим (8.8 / 10 на момент написання цього огляду).
З іншого боку, критики втоптали серіал ногами в багнюку. Так, було кілька людей, яким «голівудська нетфліксова» інтерпретація теж сподобалась, але більшість з них написали помірні чи негативні рецензії. Для прикладу, на ресурсі Metacritic середня оцінка залишається 53 зі 100! Варто зауважити, що рецензенти чесно зізнались про те, що не знайомі ні з книгами, ні з комп’ютерною грою у всесвіті Відьмака.
Важко сказати, чому серіал викликав стільки протирічь. І навіть злиті до прем’єри кадри з оголеною Йенніфер та численні інтерв’ю з Ґеральтом Кевіллом не змінили ситуацію в ту чи іншу сторону. Серіал далі залишається найбільш обговорюваним у світі, а його шоу-раннер… взяла і оголосила про плани на цілих 7 (!) наступних сезонів.
Перечитавши з десяток оглядів та не знайшовши того, з яким погоджуюсь на всі 100%, я вирішив написати найбільш об’єктивний власний. Для себе та всіх читачів, хочу наперед зазначити: порівнювати підбір акторів серіалу до однойменних персонажів комп’ютерної гри я не планую. Як і сперечатись про достовірність зовнішнього виду броні Нільфгаардців. Особисто мені ці деталі задоволення від перегляду не зіпсували.
Ґеральт з Рівії
Обережно, можливі спойлери!
Починається перший епізод досить жваво — головний герой б’ється з велетенським павуком. В якийсь момент здається, що Ґеральт уже не справляється, проте відьмак приємно дивує з перших хвилин. Наскільки ж віртуозно він володіє мечем! Протягом усього першого епізоду у мене захоплювало дух від цього видовища.
Під час коротких, але динамічних поєдинків наш герой однаково добре справляється як із противниками-людьми, так і з різними потворами. Звісно, без допомоги «відьмачої» магії та чарівних еліксирів тут не обійшлось.
З перших хвилин серіал задає досить високий темп — як у зміні одних сцен іншими, так і в появі численних персонажів, у кожного з яких своя особлива лінія. Ось тільки головний герой розправився з павуком, як він уже попиває пиво в таверні та становиться об’єктом насмішок звичайних людей.
Через свої надзвичайні можливості, відьмаків страшно недолюблювали серед простого люду. Навіть незважаючи на те, що впродовж серіалу він багато разів рятував окремих людей (чи навіть села) від небезпеки.
Буквально мить і Ґеральт уже фліртує з чарівною Ренфрі, яка теж має свої власні мотиви. Через конфлікт з місцевим магом, вона пробує підштовхнути головного героя до вибору “lesser evil” (найменшого зла). Однак Ґеральт має власну позицію, яку він повторює багато разів зараз та у майбутньому: вибираючи з меншого чи більшого зла, він віддає перевагу не робити вибору взагалі. Тим не менше, обуреній Ренфрі це не заважає звабити відьмака, щоб провести з ним ніч удвох. Чи може це був тільки сон Ґеральта?
Автори серіалу продовжують раптово бомбардувати глядача численними питаннями і так само раптово розривати щойно розпочаті сюжетні лінії. Всього за годину часу нас знайомлять і з королевою Каланте, і з принцесою Цірі, і з головним злодієм армії Нільфгаардців. Як і з десятком інших, першо- та другорядних персонажів.
Окремо хочеться звернути увагу на виконавцю ролі Цірі, юну акторку Фрею Аллен. Хоча можливості розкрити свого героя у неї поки не було, в короткому епізоді наприкінці автори ясно дають зрозуміти — ця дівчина особлива. Я не знаю, як вдало зіграє Фрея у майбутніх епізодах, але по завершенню першого сезону її героїня мені запам’яталась.
Йеннефер з Венґерберґа
Якщо оцінювати ритм першого епізоду десь у 150 ударів в хвилину, то наступні два — суттєво падають у швидкості розвитку подій — ударів десь до 50… На початку складається враження, що другий і третій епізоди знімали зовсім інші люди, з іншим баченням майбутнього серіалу!
Тут розповідають про нелегкий шлях молодої та нещасної дівчини з села, яку вітчим з радістю продав раптово чаклунці, що зайшла у гості… за ціну одного поросяти. До речі, звідси і назва другого епізоду — Чотири марки — саме стільки в ті часи коштувала живе порося 🙂
Йеннефер, разом зі своєю прекрасною та елегантною наставницею Тіссаєю, відправляється у школу магів. Там хвороблива та недолуга дівчина бореться з внутрішнім «Я», паралельно вивчаючи ази чаклунства.
Виходить у неї поганенько, але це чомусь не засмучує її вчительку — керуюча ректорка школи магії Аретуза бачить у Йеннефер величезний потенціал. Вона з усіх сил пробує навчити дівчину контролювати хаос, а не ставати його частиною. А ще, як би це банально не звучало, тут у Йеннефер з’являється перший хлопець. Істред теж намагається підтримувати молоду чаклунку, але не просто так, як виявилось пізніше!
Ґеральта та Цірі показують лише в коротких епізодах. В цей момент у мене склалось враження, що серіал зосереджений навколо Йеннефер як головної героїні. Лише згодом, стає зрозуміло чому автори настільки зосередились на її особистості. Наприкінці третього епізоду вперше з’являється і Трісс, яка допомагає відьмаку розслідувати дуже дивну справу старого прокляття у королівському дворі.
Чергова сцена з ельфами відкриває ще один сюрприз про людей: виявляється, вони нічим не кращі за кровожерливих потвор. Багато років тому, саме ельфи навчили людей користуватись магією. За що і поплатились — люди віддячили та організували «велику зачистку» і просто винищили значну частину цієї раси.
Все заради того, щоби майбутні покоління вважали, що саме люди започаткували магію. Невеликі групи виживших ельфів продовжують переховуватись та мріють повернути собі колишню славу. При контакті з людьми, очікувано, ведуть себе зовсім недружелюбно.
Закон Сюрпризу
Як ви вже здогадались, у кожному епізоді автори пробують донести глядачам якесь приховане повідомлення. Про вибір найменшого зла я вже писав. Другим, найчастіше згадуваним крізь серіал, став Закон Сюрпризу.
Суть його у наступному — якщо ви врятували комусь життя, то врятована людина зобов’язана повернути вам особливу «послугу» навзаєм. Яку саме — невідомо, але поки цього не трапиться обидві людини залишаються пов’язані долею. Той, хто насмілиться перехитрити долю чи якось вплинути на цей союз — обов’язково зазнає невдачі.
Одним з персонажів, що не дуже вірить у долю, є королева Каланте. Вона надзвичайно впевнена і в своїй здатності обрати «правильного» чоловіка для доньки Паветти, і в силах захистити онучку Цірі. Виходить у неї, м’яко кажучи, не дуже.
Однак саме з четвертого епізоду, коли кількість обірваних сюжетних ліній та недосказаних історій персонажів досягає свого максимуму, автори нарешті починають розповідати деякі моменти з іншого ракурсу. Таким чином, проливаючи світло на одну частину величезного пазлу.
Як кажуть, хто має терпіння, той отримає винагороду.
Повертаючись до критиків, найбільш курйозним мені видався момент, коли двоє з них не дочекались відповіді на сюжетні питання і просто пропускали епізоди у роботі над рецензією.
Від себе я можу додати — першу половину серіалу дивитись справді нелегко. Як і тримати у голові всі ці перипетії — завдання не з легких. Підливають масла у вогонь самі автори, які змішують в одному епізоді події, між якими пройшло не просто кілька тижнів чи місяців, а кілька десятків (!) років.
То вони стрибають сильно вперед, то повертаються у минуле, то показують сьогодення з іншого ракурсу. Чимось нагадує один з моїх улюблених фільмів «Петля часу», тільки замість Брюса Вілліса тут Генрі Кевілл 🙂 плюс у Відьмака такий сюжетний трюк виходить не завжди якісно.
Любов та ненависть
У другій половині серіалу автори зосереджуються на стосунках між Ґеральтом та Йеннефер. Вони схожі на американські гірки — в один момент пристрасть аж випирає з екрану, а в інший — вони дивляться один на одного майже вороже.
Спостерігати за грою Йеннефер, підбір акторки якої викликав чимало суперечок, особисто мені було надзвичайно приємно. З гидкого каченяти ця юна дівчина переросла у прекрасного лебедя, який розправив крила.
Від перепетій з королями та радою магів до полювання на драконів, захисту маленької дитини та любові до Ґеральта. Тільки зараз стає зрозуміло, чому автори приділяли стільки часу цій героїні з самого початку. Вони хотіли, щоб глядачі прониклись стражданнями Йеннефер, яка, до речі, зробила фатальний вибір знаходячись ще в школі чаклунок, і яка з усіх сил шукала спосіб виправити цю помилку.
Знову-таки, особисто мені хотілось би трохи більше часу для кожного з таких моментів. Інколи я банально не встигав за змінами пріоритетів у чаклунки та її вибором союзників чи недругів.
З іншого боку, вмістити багато довготривалих подій у авторів не було часу. Це могло би зробити серіал надто затягнутим. Але якщо вірити шоу-раннеру, то вони займуться більш детальним розкриттям історії вже у другому сезоні. На мою думку, якийсь баланс уривків подій та детального опису автори все-таки знайшли, але цей баланс не виявився ідеальним.
Паралельно подіям у житті Ґеральта та Йеннефер, яких доля тимчасово звела разом, розгортається і сюжетна лінія іншого головного героя — принцеси Цірі.
Спільний ворог
В останніх епізодах першого сезону йде розповідь про події на його початку, тільки під кардинально іншим ракурсом. Деякі, здавалось би, зовсім самовпевнені та нерозумні рішення тут припідносять у новому світлі. Задоволення від пазлу, частина якого починає складатись у мене в голові, зростає від кожної переглянутої хвилини.
Ось війська Нільфгаардців пробили головні ворота Цінтри, ось відчайдушна королева, що уявляла собі зовсім інший розвиток того доленосного дня. На фоні — рада магів, яка занепокоєна швидким просуванням численного ворожого війська, що має всі шанси захопити цілий континент.
Проте навіть у такій критичній ситуації, найрозумніші представники чаклунів не можуть досягти спільного рішення та продовжують переслідувати власні інтереси. А зрадники у їх рядах дозволяють Нільфгаардцям просуватись на північ, без будь-яких перешкод.
Цірі досить якісно грає роль жертви цієї незрозумілої для неї війни: маленької беззахисної дівчинки, яка постійно у бігах. Вона не знає, кому можна довіряти, а кому — ні. Єдина її ціль — знайти Ґеральта. Відьмак, тим часом, постійно відстає всього на один крок від неї. Заважають йому як люди, так і численні монстри.
Апофеозом восьмого (та останнього) епізоду першого сезону стає битва за стратегічно важливий замок Содден Хілл, який відкриє ворогу дорогу на північ континенту. Але навіть при всій епічності протистояння, важливу роль тут грають маленькі деталі — вчорашні союзники стають зрадниками, а неприятелі, навпаки, стають справжніми друзями.
Підбиваючи підсумки історії
Хочу сказати, що загалом перший сезон серіалу мені сподобався. Вважаю, що автори все-таки змогли у невеликий проміжок розповісти про всіх головних героїв та їхню роль у житті Відьмака. Звісно, пріоритети у цих розповідях не завжди були мені до вподоби. Але повторюсь: задоволення від перегляду це не зменшило.
Якщо ж розбирати серіал на окремі складові, то поодинці деякі з них були не найвищої якості. Наприклад, бої на мечах мені сподобались, чого варто лише це відео з реальних зйомок:
Як і сподобались візуальні ефекти та супровідна музика. Посмішку викликали періодичні розмови Ґеральта із Пліткою (так, саме Пліткою, а не Плотвою чи ще якось), курйози з його новим піар-агентом другом-бардом Любистком… та інколи надто серйозний образ відьмака на фоні інших, менш серйозних компаньйонів. Я не знаю, чи це було задумкою авторів, чи Генрі надто сильно ввійшов в роль Геральта і навіть забрав додому костюм відьмака.
У мережі глядачі уже зібрали підбірку різних «мемів», мій улюблений — це феєричне «хм» від Генрі Кевілла:
Проте усі ці суттєві та дрібні деталі, поєднані в одне ціле, створювали правильну атмосферу та занурювали у світ фентезі середньовіччя.
Ну і що, що там були темно-шкірі лицарі чи ельфи? Головне, щоб кожний актор гарно справлявся зі своєю роллю — а тут у мене претензій зовсім мало.
На завершення…
Моя порада — просто візьміть і подивіться серіал! Чим менше ви чули чи читали відгуків про нього — тим краще для вас 🙂
Сподобається вам інтерпретація Netflix’a чи ні — важко сказати. Якщо світ Відьмака для вас зовсім новий, то зрозуміти деякі моменти буде нелегко. Але це не повинно завадити поринути у атмосферу фентезі, середньовіччя та людських стосунків.
P.S.
До речі, які у вас враження від серіалу (та цього огляду)? Пишіть в коментарях. А всім, хто ще не дивився — бажаю приємного перегляду!
Leave a Reply